joomla шаблоны
Качественное создание сайтов в Санкт-Петербурге.
dle-joomla.ru

     Вже традиційними стали зустрічі студентів коледжу із відомими майстрами слова. 13 грудня відбулося розширене засідання літературної студії “Ліра”. Студенти мали можливість вже вдруге зустрітися із Сергієм Лукичем Гупало – сучасним волинським поетом, прозаїком, перекладачем, журналістом. У творчому доробку автора кілька книжок прози, зокрема повість “Привид замку Радзивілів” та поетичної збірки “Світанки над Західним Бугом”. Нещодавно у відомому столичному видавництві “Український пріоритет” вийшла книга поезій Сергія Гупала “Моя несподівана радість”, яку він і презентував.

     Студенти мали можливість поспілкуватися із поетом-земляком, поставити йому запитання, почути оцінку своїх віршів. Невимушена бесіда була плідною і цікавою. Сергій Гупало поділився із слухачами своїми планами щодо нових творів, читав свою  поезію. Аплодисментів слухачі удостоїли студентів, які прочитали свої вірші, непозбавлені змісту, цікавих думок і проблем, які хвилюють молодь сьогодення. Власну поезію прочитала і викладач коледжу Костюк Л.Т. Тепла і невимушена атмосфера, простота і відкритість Сергія Гупала, його щирі поетичні рядки не залишили студентів байдужими.

     Вимогливий до себе і власного слова, безкомпромісний, прямий, відкритий, з неповторним відчуттям осмислення нашої епохи – таким вималювався автор, ліричний герой якого у замкнутому колі, яке “ні так, ні сяк не рветься”. Але вітри -  у спину, тому не страшить його ані вічність, ані  “доленька-шарада”. І найважливіше для поета та й для кожного з нас – сліди, які ми залишаємо за собою. У автора – це біль – “сліди моєї малечі на росі”, і сліди на снігу і піску, які чітко окреслює його життя і його слово. І хоч думи у нього часто сумні, та голос “дзвінкий і піднесений”.

***

Біжу по маковому полю.

Яскраво, наче у раю.

Стрибають коники, співають,

А я на крилах мов лечу.

 

Та раптом задзвонить будильник.

Де взявся тут він? – Я б йому…

Та – зирк наліво та направо –

І прокидаюся зі сну.

 

Цей сон такий предивний, світлий,

Він не забудеться мені.

Хотів би я життя пробігти,

Як в тім хорошім давнім сні.

Сікора Андрій

1к. 1лік.

 ***

Іду осінньою ходою.

Дивлюсь на світ і на людей,

Які з турботами в двобої

На долю нарікають кожен день.

 

Та мало тих, що помічають осінь,

Її красу і звабу, неба просинь.

Так мало тих, що дивляться на зорі,

На їхні вогники в небесному просторі.

 

А як багато ми втрачаєм,

Коли усе нам заміняє телефон.

І як багато ми не помічаєм…

А осінь кличе нас у марафон.

Бончковськи Віктор

1к. 1лік.

 ***

Привіт, матусю, я пишу із неба.

Маленький ангел принесе листа.

А я дивитимусь щодня на тебе,

Проситиму у Бога лиш добра.

 

Сьогодні вирушить мій друг до тебе,

Щоб сповістити – син вже неживий.

Ти лиш не плач, я тут тримаю небо.

І знаєш, рана навіть не болить.

 

Я тут, матусю, ранню весну стріну.

Це буде лиш двадцята, смішно так.

Ти не ридай, так доленька звеліла,

Щоб я додому не зумів дійти.

 

Ти обійми за мене батька міцно,

І поцілуй кохану на зорі.

Я так хотів побачити їх ще раз,

Пробач, матусю, цього не зумів.

 

Ти не сумуй, я знов тобі приснюся,

І поцілую ніжно у чоло.

Я ще прийду, ти чуєш? Повернуся!

В серцях людей, яким не все одно.

Соловйова Наталія

1к. 11лік..

***

Чарівний світ.

Обачлива природа.

Могутність лісу.

Дар плодів земних.

Здається, людина бути має веселкова?!

Вона ж чомусь все нищить та руйнує.

І пихкають заводи чорним димом.

І чорні діри ближчають космічні.

І знищується все живе довкола.

Несеться світ у небуття.

А ми – за ним.

 Аліна 2к. 1с.

 ***

Нуртує день осінній воронням.

Розтрушує останню позолоту.

Змовляє вроки велетам дубам,

Зриває з клена вишиту сорочку.

Жбурляє хмари з заходу на схід,

Стриножує стихії непокору,

А натомившися за день як слід,

Несе вечірній сум до мого двору.

 ***

Міняє осінь вікна – вітражі –

І крутяться епохи віражі,

І гаснуть, й знову родяться Галактики,

Й стають близькими Атлантиди й Арктики.

А скрипка грає. І по вінця повний

Над Світязем блукає місяць вповні.

Мовчання ночі. Безгоміння тиші.

Ледь чутно хвиля хвилею колише…

Міняє осінь вікна – вітражі…

Л.Костюк

 

 

 

 
Современный женский журнал.
Платные премиум shablony-dle.ru/
dle-joomla.ru